Лисиця без хвоста

До Лева грізного, сумна, мов сирота,
Припленталась Лисиця без хвоста:
— Володарю! Клянусь: відкину ноги,
Як не дістану в тебе допомоги:
Як жити без хвоста? —
Лев не спитав,
Коли, за віщо, хто її знеславив,
Такої цінності й краси позбавив?
Безхвосту пожалів,
Хвоста вчепити їй звелів.
В Куми є свашка-любка, Ведмедиця, —
Знов порядкує над курми Лисиця.
Щоночі кури дуже щось кричали,
Та… кажуть, так, аби лиш не мовчали.
Що діялось — попробуй доведи,
Коли лисичий хвіст, щоб не було біди,
Ретельно заміта сліди.
Хоч дехто витівки лисичі примічав,
Але мовчав, —
Хай буде шито-крито.
(Чиєю владою хвоста пришито?)

Безхвостих чублено, скажу до слова,
В Езопа, Лафонтена і Крилова,
А результат? Аніякого результата!
Лисиця, з ласки Лева-тата,
Вправлялася, нахабна і хвостата…
Мораль у нас не та:
Слід чубить тих, хто їй чіпля хвоста!