Теліга Олена Іванівна

За вікнами день холоне,
У вікнах — перші вогні… 
Замкни у моїх долонях 
Ненависть свою і гніві 
Зложи на мої коліна 
Каміння жорстоких днів 
І срібло свого полину 
Мені поклади …

Ой, не знаю, що то за причина –
Переходжу обережно вулицю,
І весь час до мене радість тулиться, 
Як безжурний вітрогон-xлопчина.

До міського руху ми не звикли,
А хлопчина рветься, …

«Не треба слів! Хай буде тільки діло!
Його роби — спокійний і суворий,
Не плутай душу у горіння тіла,
Сховай свій біль. Зломи раптовий порив».

Але для мене — у …

День прозорий мерехтить, мов пломінь, 
І душа моя горить сьогодні.
Хочу жити, аж життя не зломить, 
Рватись вгору чи летіть в безодню.

Хоч людей довкола так багато.
Та ніхто з …

Василеві Куриленкові

Зловіщий брязкіт днів, що б’ються на кавалки, 
І жах ночей, що затискають плач.
Ти, зраджений життям, яке любив так палко, 
Відчуй найглибше, але все пробач.

Здається, падав сніг? …

Л. Мосендзові

Ти б дивувався: дощ і пізня ніч,
А в мене світло і вікно нарозстіж.
І знов думки, і серце у вогні,
І гостра туга у невпиннім зрості.

Твоє …

Це буде так: в осінній день прозорий 
Перейдемо ми на свої дороги.
Тяжке змагання наші душі зоре,
Щоб колосились зерна перемоги.

І те, що мрією було роками,
Все обернеться в …

Тремтить кохання на розквітлих квітах,
В зітханнях вітру і на крилах співу,
В сльозах пекучих,уночі пролитих,
В стрілі образи і в пожежі гніву.

Заходить сонце — і відзвук мелодій.
Які …

Гарячий день — і враз достигле жито 
І доп’яніють обважнілі грона.
Він ще незнаний, ще непережитий, 
Єдиний день — мого життя корона.

І що це буде — зустріч, чин, екстаза?…

Від сонця свят і непогоди буднів,
Щоб не змінилися безцінні фарби,
В твою скарбницю я складаю скарби, 
Які дає мені моє полуднє.

Скарбницю ту ти залишив безжурно,
А я сховала …

Упало світло ліхтарів 
На день конаючий і тихий,
Та перед смертю він зустрів 
Посмертні свічі дивним сміхом.

І мабуть, кожен з нас відчув 
Той сміх, як переможну силу, 
Як перенесену …

Ти — тільки випадковий подорожній 
На запашнім, заквітчанім шляху.
Л. Могилянська

І

Відпочинеш і підеш знову.
Що ж, заходь до мойого дому,
Щоб вином моїм рубіновим 
Затопити дорожню втому.

Гостре …

Не любов, не примха й не пригода, — 
Ще не всьому зватися дано!
Ще не завжди у глибоких водах 
Відшукаєш непорушне дно.

І коли твоя душа, воскресла,
Знову мчиться у …

О, так, я знаю, нам не до лиця 
З мечем в руках і з блискавками гніву, 
Військовим кроком, з поглядом ловця 
Іти завзято крізь вогонь і зливу.

Ми ж ваша …

Топчуть ноги радісно і струнко 
Сонні трави на вузькій межі.
В день такий віддатись поцілункам!
В день такий цілим натхненням жить! 

П’яним сонцем тіло налилося,
Тане й гнеться в ньому, …

І знов з’єднались в одну оману 
О, дивне танґо, — і сум, і пристрасть. 
Пливу на хвилях твого туману, 
Згубила керму, спалила пристань!

І б’ється серце, і гнеться тіло 
В …

(Емігрантське)

Так, завтра зрання та ж незмінна пісня,
Все те ж життя бездомних волоцюг,
І ще твердіше, ще міцніше стисне 
Тяжких турбот ржавіючий ланцюг.

Та прийде вечір — завтра чи …

Десь цілком недалеко засліплює світло,
Десь ридають трамваї і мучаться авта,
Але тут, в синіх сутінках, тиша заквітла,
А за сонними вікнами блимає нафта.

Я піду, як звичайно, порожнім провулком, …

Василеві К.

І

Мій чорний день хитнувся і розтанув, 
Гарячим сонцем спалений згори.
Це знову ти, ніколи не коханий 
І завжди близький, спогадом гориш.

Ось я вдихнула чудодійний розчин 
Ясного …

Кожний крок — сліпуча блискавиця, 
А душа — польовий буйний вітер. 
Розгоряються уста і лиця 
Неспокійним пурпуровим квітом.

Не піймаєш! Я — вогонь, я — вихор, 
А вони спинятися не …

І

Це ввижається в ніч, ледве змучена пам’ять 
Божевільних думок від вогню не хоронить,
І вони закипають, іскряться снопами,
Щоб пізніше застигнути сріблом на скронях. 

Тільки вранці, як вітер полоще …

Наближається спогадів повінь…
В. Сосюра

Незнаний нам початок і кінець,
Не розуміємо таємну міру.
Коли життя сплітає у вінець 
В незнаній черзі віру і зневіру.

На світлий день спадає чорна …

Ростиславові Д.

Чи ця вечірня непрозора синь,
Далекий дим, чи вогник папіроси,
Чи черевики мокрі від роси —
Щось нагадало неповторну осінь.

Похмурий ліс у вересневім сні 
Зітхає тяжко. Мов …

Олегові Ш. 

І

Коли приходиш ніжний і шумкий,
І дзвоном слів перетинаєш спокій,
Мені здається — весняних потоків 
Пливуть бурхливі і ясні струмки.

Тоді вдаряють спінені думки 
У таємничість непочатих …