Вечірня пісня

За вікнами день холоне,
У вікнах — перші вогні… 
Замкни у моїх долонях 
Ненависть свою і гніві 
Зложи на мої коліна 
Каміння жорстоких днів 
І срібло свого полину 
Мені поклади до ніг.
Щоб легке, розкуте серце 
Співало, як вільний птах,
Щоб ти, найміцніший, сперся, 
Спочив на моїх устах.
А я поцілунком теплим, 
М’яким, мов дитячий сміх, 
Згашу полум’яне пекло 
В очах і думках твоїх.
Та завтра, коли простори 
Проріже перша сурма —
В задимлений, чорний морок 
Зберу я тебе сама.
Не візьмеш плачу з собою —
Я плакать буду пізніші 
Тобі ж подарую зброю: 
Цілунок гострий, як ніж.
Щоб мав ти в залізнім свисті 
Для крику і для мовчань — 
Уста рішучі, як вистріл, 
Тверді, як лезо меча.