Пломінний день

День прозорий мерехтить, мов пломінь, 
І душа моя горить сьогодні.
Хочу жити, аж життя не зломить, 
Рватись вгору чи летіть в безодню.

Хоч людей довкола так багато.
Та ніхто з них кроку не зупинить,
Якщо кинути в рухливий натовп 
Найгостріше слово — Україна.

І тому росте, росте прокляття!
Всі пориви запального квітня 
Неможливо в дійсність перелляти,
На землі байдужо-непривітній.

Хочу крикнуть в далечінь безкраю 
І когось на допомогу кликать,
Бо душа моя сьогодні грає 
І рушає на шляхи великі.

Хай мій клич зірветься у високість 
І, мов прапор в сонці, затріпоче,
Хай кружляє, мов невтомний сокіл,
І зриває рідних і охочих!

Все чекаю на гарячий подих, —
Геній людський чи лише випадок, — 
Щоб застиглі і покірні води 
Забурлили водоспадом.

І коли закрутить непогода 
І мене підхопить, мов піщину,
Хай несуть мене бурхливі води 
Від пориву до самого чину!