Козачок

Кожний крок — сліпуча блискавиця, 
А душа — польовий буйний вітер. 
Розгоряються уста і лиця 
Неспокійним пурпуровим квітом.

Не піймаєш! Я — вогонь, я — вихор, 
А вони спинятися не звикли!
Але раптом усміхнуся тихо 
І в очах моїх заграє виклик.

А душа, розбещеністю п’яна,
Вип’є туги золоту отруту.
О, злови мене, злови, коханий,
Я так хочу біля тебе бути!

Бачиш — стіни зникли, мов примари! 
Трави лізуть нам під закаблуки, —
А над нами рожевіють хмари!
Перед нами зеленіють луки!

Тільки зловиш — радісно і в’юнко 
Закручу тебе звитяжним рухом,
А з оркестри бризне поцілунків 
Весняна, бурхлива завірюха!