Вірші Павла Тичини

А Вкраїни ж мова —
Мов те сонце дзвінкотюче,
Мов те золото блискуче,
Вся і давність і обнова —
Українська мова.

Розквітай же, слово,
І в родині, і у школі,…

На Аскольдовій Могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців,
Славних молодих…
На Аскольдовій Могилі
Український цвіт —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадника …

Вийшли вранці ми.
Дивне місто проти сонця!
Всі взолочено віконця…
Ні, такої ще зими
не стрічали ми.

Проти сонця дим,
проти зимнього патлатий,
що з труби зверта від хати,
й …

Струмок серед гаю, як стрічечка.
На квітці метелик, мов свічечка.
Хвилюють, маюють, квітують поля
Добридень тобі, Україно моя!…

Я єсть народ,
якого Правди сила!
Ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила!
— а сила знову розцвіла.

Щоб жить — ні в кого права не …

Де тополя росте,
Серед поля стою.
І шумить, і співа
Жито думку свою.
Шумить жито, співа,
Заохочує жить.
Вітерець повіва,
Жито хилить, п’янить…

Жито шепче мені,
Як привільно навкруг,
І …

I

Пробіг зайчик.
Дивиться –
Світанок!
Сидить, грається,
Ромашкам очі розтулює.
А на сході небо пахне.
Півні чорний плащ ночі
Вогняними нитками сточують.
– Сонце –
Пробіг зайчик.

II

Випив …

Вийшли вранці ми.
Дивне місто проти сонця!
Всі взолочено віконця…
Ні, такої ще зими
не стрічали ми.

Проти сонця дим,
проти зимнього патлатий,
що з труби зверта від хати,
й …

Блакить мою душу обвіяла,
Душа  моя  сонця  намріяла,
Душа  причастилася кротості  трав —
Добридень я  світу сказав!

Струмок серед гаю  як стрічечка.
На  квітці  метелик  мов  свічечка.
Хвилюють,  маюють,  квітують …

Не  бував ти у наших краях!
Там  же  небо  — блакитні  простори…
Там  степи,  там  могили,  як  гори.
А  веснянії  ночі  в  гаях!..
Ах,  хіба  ж  ти,  хіба  ти  це  …

Гаї шумлять —
Я слухаю.
Хмарки біжать —
Милуюся.
Милуюся-дивуюся,
Чого душі моїй
так весело.
Гей, дзвін гуде —
Iздалеку.
Думки пряде —
Над нивами.
Над нивами-приливами,
Купаючи мене,
мов …

Віє вітер з-під воріт,
У воротях — сірий кіт.
Вітер сірому котові
Чеше вусики шовкові.
Ясне сонце виплива,
Коту спинку пригріва.
Кіт воркоче, кіт муркоче,
Ніби щось сказати хоче.…

Осінь така мила,
осінь
славна.
Осінь матусі їсти несе:
борщик у горщику,
кашка у жменці,
скибка у пазусі,
грушки у фартушку.
Осінь така мила,
осінь
славна.…

Не одно уже століття

Дуб стояв, простерши віття,-

весь в корі, як у броні,

трудні роки, ночі й дні…

Знав одне лиш добре діло.

Листя дихало й раділо,

Дуб добрячим …

А я у гай ходила
по квітку ось яку!
А там дерева — люлі.
І все отак зозулі:
ку-ку!
Я зайчика зустріла,
дрімав він на горбку.
Була б його спіймала …