Вірші Григорія Фальковича

У комашки мами

і комашки тата

народились дітки —

комашня крилата.

Гостро/дзьобо/рота

підросла дрібнота

і летить, голодна,

зі свого болота.

Ось вона все ближче

лине з високості:

відчиняйте вікна —…

Абетку ти береш до рук.
Абетка — ключ до всіх наук,
До всіх історій чарівних,
І таємничих, і смішних.
Рушаймо! Ось вона, твоя
Стежиночка від “А” до “Я”:

А
Артист …

Де хлюпоче хвиля чиста —

Примостився міст до міста,

І, як вечір настає,

Він шепоче про своє:

Про машини многото́нні

Як гули вони гуртом,

Як до нього теплі коні

Доторкались …

Хто це йде, куди захоче,

Не рипить і не тупоче?

Хто це ходить не голодним —

Тільки теплим чи холодним?

Це ж на кого ждуть кущі,

Квіти, ягоди, хвощі

Навіть …

Все, що звечора наснилося,

Як воно в мені вмістилося?

Олімпійський стадіон,

І верблюд, і білий слон,

Корабель космічний,

Пломбір полуничний,

На ставку тонкий льодок,

Навіть школа й дитсадок?

Як воно …

Цей маленький павучок –

Не прихильник балачок:

Він ні з ким не розмовляє,

Він уголос не співає.

Мріє швидше підрости.

Вчиться прясти та плести.

Хай побачить цілий світ

Виставки його …

Живе при глобусі тарган –

Бешкетник, навіть хуліган.

Ідуть чутки, що саме він

Змішав кордони трьох країн.

Що перекрив, без балачок.

Блакитні русла двох річок,

І, наче ілюзіоніст.

Заплутав назви …

Достеменно нам відомі

Шкідники у нашім домі.

Ясна річ. Це – гризуни.

Мухи, міль і таргани.

А над ними головний –

Таємничий Домовий.

Безумовно, це вони.

Навіть влітку й восени,…

Ми сьогодні – снігопади

У снігу – дахи і сходи.

Небо – дзвінкомолоде.

Ми сьогодні – снігоходи:

Ті, хто вулицями йде.

Славно Києвом гуляти –

Навпрошки і по стежках.

Ми …

Поле. Зорі. Ніч казкова.

Долинає тихий спів.

То лунає колискова:

Не людська, а колоскова —

Найніжніша колискова —

Для маленьких колосків.

Сплять озерця і ліски,

Рибки сплять, пташки і миші.…

Корова спекла коровай,

Непоспіхом сіла в трамвай,

І, доки поїздка тривала,

Нікого вона не минала:

Ні мишку, ні качку, ні квочку —

Давала усім по шматочку,

Бо змалку, у місті …

Другий рік у нашій хаті,

Симпатичні, волохаті,

Тишком-нишком, десь під ліжком

Шалахмунеси живуть.

А що їх ніхто не бачить –

Це нічого ще не значить,

Бо вночі, коли всі сплять,…

Наснилися доні небачені коні:

У яблуках – сині, без яблук – червоні,

Копита – посріблені,

Очі – як зорі,

Розвітрені гриви

І крила прозорі.

Це сталося в поїзді, в спальнім …

Сірий вовчик, лев і птах,

Поні волохаті –

Всі з хвостами, при хвостах,

Всі такі хвостаті.

І собаки, і коти,

І слони, і миші:

Де не глянь, хвости, хвости –…

Два хор-р-р-ро-брі хробаки

Й два сміл-л-ли-ві слимаки

Закладалися на гріш,

Хто з них бігає скоріш.

А дистанція така –

До трухлявого пенька.

Скоро землю вкриє сніг,

Та ніхто ще не …

Броня зиму малювала:

Теплу кофту надівала,

Чобіточки і пальто,

Шапку, шарфик ще й спідницю –

Певно, щоб не застудиться.

Ось прийшла з роботи мама:

– Це комедія чи драма?

Що …

Своя мета життя – в кота.

Мабуть, не та мета – в кита.

Та й в них, напевне, не така,

Як у гиндика чи бика.

А у бика, вважаю я,…

Якось двом із наших кур

Ми зробили манікюр.

Вони зранку не вітаються,

Манікюрами пишаються,

Вже не хочуть жить в селі –

Копирсатись у землі.

День пройшов. Голодні кури

Зберігають манікюри:…

Ми хворієм, як належить:

В горлі – біль, у носі – нежить,

В грудях – бухкання і хрип.

Ми хворіємо на грип.

Кашель, піт, важкі повіки.

Все набридло: мед і …

Задоволені в´юни –

По ставках живуть вони.

Задоволені й слони –

По лісах живуть вони.

Водоплавному в´юнові

Нащо заздрити слонові,

Суходольному ж слону

Нащо заздрити в´юну?

В кожного життя своє.…

Обіцяю: неодмінно

Буду вчитись на «відмінно»

І поводитися кльово,

І завжди тримати слово.

Обіцяю: буду в русі,

Помагатиму бабусі,

Не палитиму ніколи,

А тим паче біля школи.

Вивчу мови і …

Тиша. Сон. Будильник. Ранок.

Мама. Тато. Джек. Сніданок.

Сумка. Термос. Ковбаса.

Ліфт. Автобус. Шлях. Краса!

Стежка. Ліс. Дуби. Ялиці.

Вуж. Гриби. Пташки. Суниці.

Білка. Небо. Синь. Роса.

Тиша. Термос. Ковбаса.…

Йшли. Угледіли. Спинились.

Підійшли. Порозумілись.

Дещо спільне пригадали.

Головами похитали.

Пожурились, повсміхались.

І шляхетно попрощались.

Гарних навчені манер –

Доберман і Фокстерьер.…

Щира, кльова, щедрослова,

хай живе дитяча мова!

А дорослу, перерослу,

не люблю я, бо вона –

перелякана й нудна.

Та – дитяча, неледача,

хоч, буває, і заплаче,

але завжди – …