Солдат гостем у чортів

Відслужив солдат свою службу, вирушив додому. Ішов, ішов, аж бачить: стоїть край лісу хатина. Зайшов він у ту хатину, а там повно чортів.

— А що то ось тут? — питається в них.

— Пекло.

— Та, люблю тепло, — одказує солдат. — А що то кипить в казані?

— Грішні душі.

— Та, люблю кушать галуші.

Лякає чортів солдат.

— А то в кутку хто стоїть?

— А то наш Люципер.

Підходить до нього наш солдат і каже:

— Здрастуй, Нечипір! Три роки шукав тебе, поки знайшов. Я зараз розквитаюся з тобою, сучий сину.

Ледве Люципер утік від солдата. А той нагнав такого страху на решту чортів, що ті, утікаючи, аж копитами заблискотіли.

Коли страх трохи пройшов, стали чорти по-чортячому між собою розважатися, щоб якось позбутися солдата.

Набридли солдатові чортячі гульки. Повернувся — і з хати. Та зачепився за одвірок, і один гудзик від шинелі одірвався, покотився по долівці. Якийсь чортяка бігцем підняв його, догнав солдата і віддав йому, щоб той тільки не вертався.