Так сталось, що українські діти добре знають казки Шарля Перро чи братів Грімм, але казки Божени Немцової, легендарної чеської збирачки казок майже їм не відомі.
Особливості казок Божени Немцової
Самі чехи вважають Божену засновницею чеської літератури. На відміну від Шарля Перро чи братів Грімм Немцова не переробляла народні казки у повчальні історії з мораллю. Вона обробляла їх дуже обережно. Використовуючи сюжети та художні засоби народної казки, письменниця почала створювати своєрідні твори, в яких народні мотиви поєднуються з мотивами, навіяними романтичною літературою. У своїх казках, написаних на основі фольклорного матеріалу, Божена Немцова зуміла правдиво зобразити народне життя, описати побут та звичаї чеських селян. Казки письменниці були опубліковані у семи томах під назвою «Народні казки та перекази» («Národní báchorky a pověsti», 1845–1848). Поряд із чарівними казками Божена Немцова писала побутові та сатиричні казки. Мова казок Немцової насичена прислів’ями, приказками, крилатими словами, що органічно зливаються з авторською мовою.
Найзнаменитіша із західнослов’янських казок, записаних Немцовою – «Дванадцять місяців». Інша знаменита казка «Про трьох сестер», на основі якої був знятий популярний фільм – «Три горішки для Попелюшки». А ось фільм «Семеро воронів», за однойменною казкою Немцової, у нас знають значно менше, хоча багато чехів на ньому виросли.
Коротка біограція Божени Немцової
Божена Немцова (уроджена Барбара Новотна) народилася у Відні. Влітку 1820 року, коли Божені було півроку, її мати Тереза Новотна вийшла заміж за Йоганна Панкла та змінила прізвище не лише собі, а й доньці. У сім’ї Яна Панкла, конюшого герцогині Саган, німця за національністю, було чотирнадцять дітей. Але улюблениця була одна – непосидюча і вперта Барбара. Мати її, чешка, служила кастеляншою у панському будинку.
Наступного року сім’я переїхала до Ратиборжиці, що лежало у віддаленому куточку північно-східної Чехії. Там жила бабуся Барбори — Магдалина Новотна, яка стала справжньою вихователькою майбутньої письменниці. Саме вона пробудила у дівчинки любов до усної народної творчості, вклала у її душу високі моральні ідеали.
У шість років Барбару віддали до сільської школи, пізніше відправили вчитися до сусіднього містечка. У тринадцять років Барбара повернулася додому. Дівчинка отримала лише початкову освіту, але природна допитливість і обдарованість дозволила їй згодом стати начитаною і добре освіченою людиною. У 1837 році, за наполяганням батьків, сімнадцятирічна Божена вийшла заміж за Йозефа Немця, який працював податковим інспектором і був значно старшим за майбутню дружину. За характером служби Немець часто переїжджав і сім’я була змушена переїжджати разом з ним. У Божени та Йозефа народилося четверо дітей, але шлюб не став щасливим.
У 1843-1847 роках її сім’я жила в Домажліце, де під впливом письменників Вацлава Небеського та Карела Ербена Немцова почала писати чеською мовою. Першим її твором став вірш «Чеським жінкам» (1843).. Найпомітнішим твором цього періоду стали публіцистичні «Картини домажлицьких околиць» (1845–1846) та «Народні казки та перекази» (1845–1847), які посіли особливе місце у її творчості.
В 1848 Йозеф Немець був звинувачений у зв’язках з революціонерами, і начальство почало переводити його з міста в місто. У 1850 році його відправили до Угорщини, а Немцова з чотирма дітьми переїхала до Праги, де одразу увійшла до кола патріотичних літераторів. У 1853 році Йозефу Немцю наполовину знизили платню, а невдовзі взагалі звільнили з мізерною пенсією.
У тому ж 1853 року Немцова написала розповідь «Барушка». У 1855 році були написані оповідання «Карла» та «Сестри», а також повісті «Бабуся» та «Гірське село», яку сама Немцова вважала своїм найкращим твором. Найяскравішими роботами 1850-х років стали «Дика Бара» (1856), «Хороша людина» (1858), «Будиночок у горах» (1858), «У замку та біля замку» (1858), «Словацькі казки» (1857) -1858), зібрані і перекладені Немцовою, а також розповідь «Пан учитель», що став її останнім твором.
Восени 1861 року Божена Немцова покинула чоловіка і поїхала в Літомишль, але хвороба, що почалася, і фінансові труднощі змусили її повернутися назад. 21 січня 1862 року Божена Немцова померла у своєму празькому будинку «Біля трьох лип». До самої смерті письменниця жила в принизливих злиднях, часто голодуючи. Убога допомога чеських патріотів особливо контрастувала з пишністю похорону, організованого ними ж, і посмертною славою Немцової.
По сюжетам творів Божени Немцової знято біля сотні художніх та мультиплікаційних фільмів, їй самій присвячено шість кінострічок, в Празі є музей Божени Немцової.
