Їжак

Є у мене знайомий, він любить солодощі, і боїться мишей.

Його трусить, коли він мишу побачить. Кожного ранку в чоботи заглядає, чи не залізла туди миша.

Прийшов він якось голодний додому, пізно, уночі, бачить: надіслали йому посилку з усілякими солодощами: цукерками, пряниками, пиріжками, варенням.

Зрадів друг, поставив самовар. Нахилився над посилкою, понюхати: дуже смачно пахне. Нахилився понюхати і чує: шарудить! Тихенько хтось шарудить у кошику.

Миша!

Самовар звкипів. Приніс мій друг самовар, поставив його на стіл. Шипить самовар, бризкає вода, а знайомий мій у дальньому кутку на ліжко завалився.

– Чому ти не йдеш пити чай?

— Не хочу, — каже.

Так голодний і заснув.

Вранці зайшов я до нього, побачив посилку, відкрив її і давай куштувати.

А там, під папером, величезний тарганище ходить, вусами ворушить.

Із посилкою приїхав.

Він і шелестів папером.

Хоча і не боягуз мій приятель, мисливець хороший, а мишей боявся. Жаль мені його стало, захотів я йому допомогти. Роздобув їжака, щоб він мишей у кімнату не пускав. Маленький їжачок, молодий – ну але з мишами впорається.

Приніс їжака і залишився ночувати — вранці разом на полювання підемо.

Ходить їжачок кімнатою, будинок від мишей охороняє.

Зрадів приятель, заснув міцно, ледь-ледь його добудився вранці. Одягається, пісню співає, мишей не боїться. В чоботи не дивиться.

Натягує болотяні чоботи — довгі, вузькі.

Натягує чобіт, і раптом як закричить на весь голос і давай катулятися по підлозі.