Як Тимко навчився плавати

Ми пішли гуляти та взяли з собою Тимка.

Запхали його в портфель, щоб не втомився.

Прийшли до озера, сіли на берег і почали кидати камінчики у воду — хто далі кине. А портфель із Тимком на траву поклали. Він виліз із портфеля, побачив, як камінчик плюхнувся у воду, і побіг.

Біжить Тимко по пісочку, клишоногий, незграбний, ноги у нього в піску заплітаються. Дійшов до води, засунув лапи у воду і на нас озирається.

– Іди, Тимко, йди – не бійся, не потонеш!

Поліз Тимко у воду. Спочатку по живіт зайшов, потім по шию, а потім і весь занурився. Тільки хвіст-обрубочок стирчить назовні. Повозився, повозився та раптом як вискочить — і давай кашляти, чхати, відфиркуватися. Мабуть, він дихати у воді надумав – вода і потрапила йому в ніс та в рот. Не дістав камінця.

Ми взяли м’ячик і кинули його в озеро.

Тимко любив бавитися з м’ячиком, це була його улюблена іграшка. Плюхнувся м’яч у воду, покрутився і зупинився. Лежить на воді, як на гладкій підлозі.

Впізнав Тимко про свою улюблену іграшку і не стерпів — побіг до води. Біжить, верещить.

Але носа у воду не суне.

Ішов, ішов та так і поплив. Доплив до м’ячика, хап його зубами і назад до нас.

Отак він навчився плавати.