Страшне оповідання

Тато і мама були в гостях. А Петрик та Сашко лягли спати. Вони влітку жили на дачі, недалеко від лісу.

Стемніло. Ні тата, ні мами немає.

В кімнаті темно. І в темряві чути, як хтось повзає по стіні, шарудить. Може, тарган, а може, хтось і інший…

Сашко і каже:

– Ой! Мені зовсім не страшно.

– Мені теж не страшно, – відповідає Петя.

– Ми злодія не боїмося,-каже Сашко.

– А його тут і немає, – відповідає Петрик.

– Крокодил до нас теж не прийде, – сказав Сашко.

– І тигр не прийде, – каже Петя.

І тільки Сашко хотів сказати, що й ведмідь до них не прийде, як раптом вони чують – біля дверей хтось тихо тупає ногами по підлозі: туп… туп… туп… туп…

– Ой! -каже Петрик Сашкові.- Не пихкай.

– Я не пихкаю, – відповідає Сашко Петрикові.

Тато та мама прийшли, відчинили двері, увімкнули світло. Петрик і Сашко розповіли їм, що хтось ходить і ногами тупає.

Почали шукати по всіх кімнатах, по всіх кутках, і раптом уздовж стіни хтось як прошмигне. Дивляться – а це їжак! Він, мабуть, із лісу прийшов до них. Хотіли його взяти до рук, а він не дається. Згорнувся в клубок, колючками коле, пихкає.

Дали їжачку молока в мисочці та шматочок м’яса.

А потім усі заснули.

Цей їжачок так і жив із хлопцями цілий місяць на дачі. І пихкав і ногами тупав ночами, але ніхто вже його не боявся!