Іван на прогулянці

Іван з родиною на прогулянку
Пішов у ліс в неділю зранку.
Все явно свідчило про те,
Що пишне свято в лісі жде.
— А ти куди чимдуж
Пошилась між травою? —
Пита Гадюку Вуж
З усмішечкою злою.
— Мовчи! Я йду туди не галасати.
Коли почнуть співать
І танцювать, —
Отут їх і кусати! —
Вуж їй: — У тебе скіпка в оці!
В Івана шабелька при боці:
Він буде слухать навкруги,
Чи не шиплять де вороги?.. —
Але прощай там мудрість і розсуда,
Де лютий гнів, ненависть і страхи:
Гадюка кинулась Іванові на груди, —
Її, порубану, їдять вже мурахи.

Ми любим працювать, умієм відпочити,
Танцюєм гопака, а шабля — наголо…
Гадюк потрібно вчити:
— Сховай своє жало,
Щоб так з тобою не було!

1941