Пастух і Лев

Пастух отару пас в долині
І походжав у затишку дерев,
Не думав об лихій годині.
Аж раптом десь узявся Лев.
Пастух — на плечі ноги,
У жертву обіцяє богу
Вівцю найкращу принести,
Як бог поможе утекти.
А Лев стає уже на п’яти,
На шию дихає, проклятий.
— О боже, жертвую десятьома! —
Ладен вже й сотню дати,
Та.. пізно. Лев бере за комірець:
— Ох, дурнику, не вмів молитись!
Було б одразу одкупитись
І починати з тисячі овець.

Розумний Лев сміятись з Пастушати,
Коли в того душа забилась в п’яти.
Який би голос цар звіриний мав,
Щоб дужчий хто за комірець його тримав?!

Микита Годованець. “Байки в двох томах”. Том другий “Ріка Мудрості” за сюжетами Езопа. Видавництво «Дніпро», Київ, 1968 рік