Закоханий Лев

Могутній Лев, підкорений любов’ю,
Покинув рідний кут, в незаймані ліси
Прийшов, стекти готовий кров’ю
Заради юної краси:
Кохання сила
Левине серце підкосила.
А Батько любої, лукавець і хитряк,
Сказав йому з поклоном так:
— О друже наш, могутній друже!
Ти нам припав до серця дуже,
Ми приймемо тебе, але…
Подумай сам: яке там щастя буде?
Таке тендітне і мале,
Ну, як вона тобі впаде на груди,
Притулиться і мовить слово любе,
Коли назустріч пазури і зуби?
Як там являть сердечні почуття,
Коли всякчас боїшся за життя?
Хто б міг любить і віддано, і сміло,
Коли в обіймах кігті лізуть в тіло?
— Замовч! — гукнув гривастий Лев,
Аж листя бризнуло з дерев.—
Ще, може, хтось звелить
І гриву поголить?
Коли б усе так повернулось,
Щоб силу я й красу свою віддав,
Саме б дівча від мене відсахнулось,
Іти б мене, мов ішака, гнуздав!
Любов — висока сила чиста,
Але найвище — гідність особиста!

Микита Годованець. “Байки в двох томах”. Том другий “Ріка Мудрості” за сюжетами Езопа. Видавництво «Дніпро», Київ, 1968 рік