Як місяць у криниці купався

Стояла млосна літня ніч. На небі — ні хмаринки, і місяцеві захотілося напитися води із криниці. Спустився він на відрі у криницю, напився, сполоснувся. Але як тепер вибратися?

Летіла мимо сова. Попросив її місяць витягти відро разом з ним із криниці. Але сова не захотіла допомогти.

— Мені й без місяця вночі добре, я і в темноті усе бачу.

Проходив повз котик. Чує, наче хтось у криниці вовтузиться. Зазирнув:

— Невже миші купаються?

Попросив місяць щоб котик допоміг йому з криниці вибратись.

— А мені вночі і без світла добре полювати, — відповів котик.

Бігла по цямрині криниці мишка. Попросив її місяць допомогти йому. Запищала мишка:

— Ніколи мені, поспішаю. Треба встигнути на кухні погосподарювати, доки всі сплять…

Нарешті, настав ранок. Зійшло сонце. Прийшла бабуся набрати води. Зачерпнула відро, витягла, — а там місяць.

Обсушила вона того місяця та й назад у небо закинула.

Відтоді місяць завжди світить уночі в бабусине віконце, щоб її онуки темряви не боялися.