Соловейко та Свиня

Тихим вечором весною
Соловейко щебетав.
Слів луною чарівною
Над селом витав.
Переспіви били в груди.
Місяць слухає, сія.
Сон забули, вийшли люди
Слухать співи Солов’я.

А з калюжі Льоха чорна:
— Ах ти, пташечко моторна!
Ти стараєшся дарма,
Бо господаря нема,—
Він сьогодні у млині
Меле дерть мені…

Соловейко їй говорить:
— Утекла зима за море;
Вже весна-красна вгорі
Засвітила ліхтарі.
Дні майбутні в серце б’ють
І заснути не дають…

Але що нам говорити?
— Тож чому?
— Бо ти — свиня!
Світ для тебе — дерть, корито,
Не краса нового дня.

Рік написання: 1920