Дівчата і Мачуха

— Бодай би не жили Дівчата бідні,
У котрих матері нерідні,
Щоб каторги, як ми, не знали! —
Дівчата, плачучи, недолю проклинали.
Утретє півень проспіва,
А Мачуха вже кулаками тиче,
До праці кличе:
— Вставай! Ворушишся, як нежива!.. —
Намислили Дівчата збутись лиха:
Співцеві голову скрутили стиха.
Та тішились дарма, —
Ще й півночі нема,
А Мачуха вже тягне за сорочки:
— Ану, вставайте, вражі дочки!