Тхір і Миші

І хитриків біда сідлає часом:
У бочку Тхір упав,
У бочку з чорним квасом,
Що Чоботар
Ним личкував
Товар.
Веселий Чоботар з Тхора сміявся:
— Ага, злодюго, доскакався?! —
Раділи й Миші теж:
Минеться їхнє лихо,
Сидітиме Тхір чорний тихо,
А то їх без упину жер, без меж:
— Перекрасивши шкуру,
Він змінить демонську натуру,
Бодай він був давно іздох!
Тепер і нам настане спокій!.. —
А Тхір сидів тихенько, поки
На вітрі не обсох,
Та й знову жер Мишей за двох.

Життя таким Тхорам промашки не дає:
Як не хитрить, а трапить в бочку.
Ну, думає він, змінив сорочку —
Повісить чорну вдачу на кілочку…
Еге, дивись, обсох — і за своє!