Василик

В один погожий день
Василик Чередник
Безслідно зник.
Шукали хлопця — не знайшли ніде.
Матуся плаче, батенько лютує:
— Десь чоботи в дорозі пошматує! —
Аж ось у двір дитина люба,
А батько — хап його за чуба:
— Ага! Я так і знав.
Взуття до цурки доконав?
— Ні, таточку! — син каже сміючись, —
Я був дурний колись,
А зараз в мене сам повчись:
Бува, хто їде по дорозі —
Я вже на возі.
Гарненько примощуся ззаду,
Під’їду й калача з торбини вкраду.
Глянь: чоботи цілісінькі в торбині,
Нові, немов з крамниці нині!

Василики у нас не вивелися й досі —
Нахабні, спритні, ловкачі!
Так пробиваються по життьовій дорозі
На нашім возі,
Ще й крадуть наші калачі.

1991