Байки Микити Годованця — сторінка 11

Орел покликав Сойку до гнізда
Прохать у свашки милої поради:
— До краю вже самотність заїда,
А з нареченими не вмію дати ради, —
Боюсь нажить біду:
Ті — гарбуза …

Мішок з клеймом: «Село — Столиця»
Лежав порожній між Мішками.
Згадавши щось, почав хвалиться:
— Гей, тіштесь, що лежу між вами!
Недовго в світі я прожив,
А честь яку вже …

До Лева грізного, сумна, мов сирота,
Припленталась Лисиця без хвоста:
— Володарю! Клянусь: відкину ноги,
Як не дістану в тебе допомоги:
Як жити без хвоста? —
Лев не спитав,
Коли, …

Орел з захмарної вершини
(Відомо, де живуть Орли!)
Злетів дізнатись, як жили
Його пташини.
Зраділи птахи, сльози на очах:
— Ти наші дні осяяв!
До ніг тобі схиляєм
І радість …

Пригріло Сонечко: — Добридень на поріг!
З Весною ми з’явились гостювати.
Готові нас стрівати?
Ми восени дамо пшенички на пиріг! —
Дзвенять веселі Жайвори вгорі.
Погнали трактори у степ плугатарі……

Сенсація у двір — не чули віків-віків:
На премії складать звеліли списки…
Щоб одібрать найкращих співаків,
Зібралися з дворів, лісів, садків,
Гармидерують, не закриють писки.
— Ану ви, припиніте крик! …

Піймався Вовк, як кажуть, на гарячім:
Чотири задушив вівці.
Стоїть в суді. Питаються судці:
— Навіщо чотирьох поклав на смертну лаву,
Коли тобі одна належиться по праву?
— О судді …

Цяцькована, мов панна молоденька,
Таріль гордилась: — Люблять всі мене!
Я на стіні вишу давненько
І чую лиш одне:
«Гарненька!» —
Їй Лампочка: — Воно, нівроку,
Ти гарна… з одного …

Не спить Цвіркун веселий ночі
(Ще, знати, щастя в нього є!),
Добродій Кум доручення дає:
— Шануєм твій талант співочий.
Візьми мандат преславний хор створить,
Щоб світ почав про тебе …

Хміль буйну вдачу мав,
Ненавидів і бур’яни, і тінь,
Очима всесвіт обіймав,
Душею рвавсь у височінь.
А серце радісне, привітне
Не може буть самітне.
— Іди поглянь на обрії ясні! …

— Гей, Моме! — через пліт гука Сусіда. —
Ти чув? От чудеса!
З морської піни народилась Афродіта,
Нечувана краса!
Всі жіночки аж лопають з досади:
У дівчини ніякогісінької вади.…

У час найбільшого узятку
Якесь лихе вхопило матку.
— Що діяти? Загинем від безладку!
Без матки нам хоч плач! —
Тривожно Бджоли загули робочі.
Сказав їм Трутень-головач:
— У вас, …

Блукав Ведмідь в ліску,
Шукав дупла, куди б засунуть лапу,
Дістать смачненького медку.
Аж гульк — Мисливець. Дать би драпу
І зникнути в густих чагарниках,
Так, бач, рушничка в нього …

Прибігла з вулиці маленька Ксенька,
До Мами горнеться, аж труситься усенька,
І слова вимовить не може за слізьми:
— Знов хлопчики глузують між людьми!
Знов, Мамо, випікають очі,
На весь …

Задравши голову, ждучи собі хвали,
Осел із поля йде з Биками,
Биків розштовхує боками,
Немов ходив у плузі він, а не Воли:
— Ану, дорогу дайте, круторогі!
Хіба не знаєте, …

На полі люди сіяли пшеницю,
А Мавпа здалеку дивилася на них:
— Невігласи вони!
Тим зерном лиш годують птицю.
Я покажу їм… Гляньте, молодці!..
Посіяла по полю камінці.

Дурні діла …

Поету, мрійнику, що народивсь в гаю,
Натхненному співцеві Солов’ю
Любов до Курочки з сусіднього села
У груди заповзла.
В гарячім серці, почуттями повнім,
Цвітуть ясні, привабливі світи,
А Курочка, у …

Прип’явши до хвоста корові сосунка,
Омелько Черевко з базару вів корову.
Мале теля усю дорогу
У мами клянчить молока.
— Ат, одчепись! — одрізала зла мати. —
Голодна я весь …

У лісі новина потішила громаду:
Там буде хор, як в селах та містах!
Нудне смертельно діло самота —
У співах ні ладу, ні окладу:
Те свище, те нявчить,
Той тьохкає, …

Телятко й Порося по вулиці блукали,
Розваги всякої шукали.
Аж ось серед калюжі
Лежать два Кабани,
Такі поважні дуже.
Телятко стало проти них:
— Ха-ха! Дивись, черевані які!
Вухаті,
Рилаті,…

Віслюк завиграшки везе гарбу полови.
Коня зустрів:
З натуги згорбився, змокрів,
Насилечку переставляє ноги.
— Чи ба?! — Віслюк хвалився. —
Я гору волочу
І навіть не крекчу,
А ти …

Пізненько вечірком, як плакали хмаринки
І на шляху розливсь калюжний став,
До милої вдови Маринки
Друг давній, Гриць, у гості завітав.
В путі спізнав лиху пригоду —
Упав у каламутну …

З городу овоч принесли у хату —
Веселу Моркву й Хрін сумний.
— Чого б то, — каже Морква, — сумувати?
Над усіма ти будеш старшувати,
Ти поміж нами головний,…

Любов пообідавши й дружбу,
Митець привабив Сміх на службу.
Та зблідлий Сміх за тиждень поверта,
Мов скривджена смертельно сирота,
Нудьгою очі світяться, сумні:
— Не до душі робота ця мені:…