Кінь і Стригунець

Кінь Бойовий кінчив важкі походи
І поверта в село,
Де стільки друзів і братів було.
А Стригунець, у брязкотельцях моди,
Брикаючись, зустрів його:
— Вернувсь? — пита глузливо. —
Побачать наші — то-то буде диво!
Забула вже тебе рідня,
Забули й друзі.
Не можеш ти ходить у плузі…
— Мовчи, дурне! — ірже Кобила,
Що в парі із Конем колись робила. —
За нас пролив він кров,
Перед Конем ворожа гнулась сила, —
За це у нас йому повага і любов!

Брикають наші Стригунці:
Язик — лопата, бездум на лиці,
Погірдливість і нелюбов до тих,
Хто їх несе на плечах трудових.

1963