Дружок

— Для інших прізвисько хороше — маска! —
Сказав Петро, хильнувши первака. —
Узять хоча б сусідського Дружка:
Вертить хвостом, в очах таїться ласка.
Його я підпускаю до цебра,
Мені підлесно шкірить зуби,
Такий люб’язний, милий, любий.
За стільки літ здружитись нам пора,
А Пес не зна: любов’ю дружньою згори,
Заради дружби розіпнись, умри!..

Якось вночі, підвипивши чимало,
Візьми я в льох сусідський зазирни
(Там первачок, ковбаска, сало),
А пес як схопить за штани, —
Мені дісталось, ніде правди діти:
Ані лежати, ні сидіти.

Наймення в нього — кращого нема,
А дружба де? І не питай дарма, —
В Дружка на першім місці служба…

Подібно до Петра
Так дехто розуміє слово «дружба»:
На, похлебчи з цебра,
Але не забувай цю ласку,
Коли у льох полізу по ковбаску.

Рік написання: 1965