Хориста

У лісі новина потішила громаду:
Там буде хор, як в селах та містах!
Нудне смертельно діло самота —
У співах ні ладу, ні окладу:
Те свище, те нявчить,
Той тьохкає, той верещить,
Та в кущику нудливо кука,
Там хтось гуде собі баском…
Це слухать — чиста мука!
Тепер співать, як вчить наука:
Під паличку, ладком!
…І сталось.
Зелені ожили ліси:
Зійшлися звірі, птахи позлітались,
Ладнаються співать в чотири голоси.
— Дивись, Осел стає в баси!
Адже хориста він ніякий,
Про це вам скаже всякий.
— Він нам все діло зіпсує! —
Обурена Сорока стиха голос подає.
Лисиця їй: — Мовчи, дурна!
У нього є записка від Слона!

Записка — пхе! —
Папірчик і чорнило,
А бий тебе лихе,
Яка у ній буває сила!