Дзеркальце

Швидкий Миколка з вулиці прибіг.
Лице — в смолі,
Під носом юшка запеклася,
Під оком смуга налилася,
Кривава пляма на чолі…

У дзеркальце зирнув
І з несподіванки здригнув:
— Ой-ой! Які погані свідки!
Миколка з горя ледь не плаче
І дзеркальцем об лаву брязь:
— Нехай ніхто не бачить,
Що на мені і кров, і грязь!

Не одному мені здається,
Сатирі так частенько дістається:
Об лаву брязнуть нею, злі,
І думають — немає плями на чолі.

Рік написання: 1958