Осел із дзвоником

Задравши голову, ждучи собі хвали,
Осел із поля йде з Биками,
Биків розштовхує боками,
Немов ходив у плузі він, а не Воли:
— Ану, дорогу дайте, круторогі!
Хіба не знаєте, уми убогі:
Кому дано дзвінок носить,
Той мусить спереду ходить! —
Осел,
Не шкодувавши ніг,
Вперед побіг,
І перший до ясел
Прибіг,
І став з того кінця,
Де більш сінця.

Скажіть: дурний Осел?
Ге-ге, таких є досить:
Охоче дзвоник носить,
Щоб не до праці першим бути — до ясел!

1956