Самовпевнений Ведмідь

Ведмідь занадився на села.
Не в гості, ні:
Зникає в глушині
Бичок, корова, кізонька весела.
— Ой буде вам! — Їжак сказав.—
Добро колгоспне — їдло непогане,
Але колись у горлі стане.—

Ведмідь лиш ікла показав:
— Авторитет! Начальство! Сила!
Таких ще мати не родила,
Хто б заперечити мені посмів.
Я завжди, що хотів,
Те їв.
Я не поганий Вовк і не Лисиця,
Яким телиця тільки сниться…—

Ведмідь іздавна знав своє,
Але забув, що в світі правда є:
Якось-то уночі, коли,
Теля хапнувши, біг він до діброви,
Путь перерізали Воли,
Взяли напасника на роги.

Рік написання: 1965