Друг навиворіт

Між віттям на крислатій сливі
Виводить Соловей рулади чарівливі.
Всі славили той спів,
Лиш Пес один з досади млів:
— Коли таланти поливать хвалою,
Хвала отрутою їм буде злою,
Вона їх з’їсть, немов іржа…

Я навіть думаю: зганьбити
Або піймати та набити,
Щоб у повітря знявся пух, —
Де піднесло б талант і дух.
Ви не скажіть: «Пес звик брехати!»
Друг давній Солов’я,
Прекрасно знаю я,
Як їх талант кохати!

Таланте! Горенько твоє,
Якщо такі у тебе друзі є!

Рік написання: 1965