Годованець Микита Павлович — сторінка 19

В степу гуляв Віслюк, веселий, крутобокий.
Погірдливо ревів, хваливсь пустий брикун:
— Мій батько був гладкий, високий,
Блискучий красень бистроокий,
Породистий скакун!
Такий величний, гордий, дужий,
Що навіть Лев його …

Іван Орла піймав
І крила обламав.
Гриць змилувавсь на кляту долю:
Орла забрав,
Підлікував
І випустив на волю.
Орел, щасливий, полетів у ліс,
Зловив і Зайця Грицеві приніс.
— Дурний …

Вернувся Соловей до рідної оселі.
Дбайлива Ластівка гніздо вила:
— Давай кінчати те, що почала,
І житимем, щасливі та веселі! —
А Соловей: — Чи я собі хотів би зла?…

У будень серед дня
Левиця і стара Свиня,
Зустрівшись, стали на розмову
(А під ногами не горить,
Як неньки говорить
Почнуть про діток:
Є час для жартів і для пліток).…

Широкі Заєць робить скоки,
Коли над вухами біда:
Орел на нього насіда,
Хапає лапами за боки.
Пищить, нещасний, утіка.
Враз налітає на Жука:
— Ой братику-рогачику крилатий!
Невже допустиш другу …

Діждався Заєць у діброві
Свою всю правду вилити у слові.
На пень високий став,
Образу й кривду з серця вивергав.
Дісталось Вовчику, Лисицю ганив,
Казав — Їм Лев на п’яти …

Іван Сова
У нас — учена голова:
Вивчає небо неозоре.
Книжок навколо — гори!
Обклався картами небесних тіл,
З родиною ні слова не говорить,
Лише сопе, як віл.
Працює Астроном, …

Здоровий розум мавши,
Живи собі, як завше,
Так ні — царя їм, Жабам, дай,
З царем напевне буде рай!..
Погнали посланців до неба,
Щоб дав Зевес, чого їм треба.
Послав …

На світі здавна рідна мати —
І вчителька, і друг свого дитяти…
Рачиха вчить маленьке Раченя,
Що лиш стає на власні ноги:
— Гляди, з сьогоднішнього дня
У тебе, сину …

— Ох, пташечки! — Сова кричить.—
Погляньте — дуб росте в діброві!
Хто хоче жить —
Зломіть його обов’язково!
Як люди з нього вистружать дубці —
І буде вам з …

Якось-то Олень у ріку забрів,
Милується на власну вроду:
— Красою ми царі з царів!
Рогами славимо природу.
За Роги ми і в почесті, і в славі,
За них я …

Марс — всемогутній бог війни —
Все воював і довго не женився,
У рай життя родинного спізнився
І горював без вірної жони.
Так, може, й смерть його б застала,
Але …

Олениха, пускаючи в світи
Кохане Оленча,
Так сина науча:
— Будь, сину, мудрий ти,
Умій себе вести:
У бійку сам ніколи не встрявай,
А здачі не вагаючись давай.
Сміливий дух …

Бідненька ти, голубонько моя!
Таке ще молоде,
А вже Вдовиця.
І сонце не сія,
Кусок у рот не йде,
А щастя дороге і не присниться:
На смертну лаву ліг коханий …

— От Дуб, так Дуб!
На нім сокира скаче
І пилка не бере. Ну, сталь!
Тут добре натанцюєшся, козаче! —
Іде Дідок. Йому невдаху жаль:
— Послухай, Дроворубе!
Потрібно знати …

Матусю, плач! Прийми смертельну муку!
На Сина кат здіймає руку:
За вбивства, за крадіж, за злочини важкі
Сьогодні настає страшна відплата.
Всім нелюди такі.
Бридкі,
Але ж тобі… То ж …

Опасистий Ведмідь розлігся на травиці,
Погірдливо хваливсь кумі своїй Лисиці:
— Я з давнини людині другом був.
Про лагідність мою пісень вона співає.
Ось і тепер: в кущах відпочиває,
А …

Зібрав колись Зевес усі народні Блага
І в скрині заховав, безжальний скупердяга.
І не благай, не плач і не молись,
Бо відповідь одна — на потім, на колись.
Жорстокосердий бог …

Передчуваючи кінець свій неминучий,
Один Дідок так голосив, презлючий,
Аж навкруги гула луна:
Видима смерть страшна!
І день, і два минає —
Дід не конає.
Тут Баба Дідова взялась собі …

Прийшла весна — година женихання.
Під кожним кущиком і шепіт, і зітхання,
Троїста голосна музика виграє —
Дівчат Венера заміж видає.
Для всіх богинь — веселих і принадних —
Знайшла …

В Хазяйки був веселий Котик,
Пухнастий хвіст, тепленький ротик.
То ніжно він
Полащиться коло колін,
Не боячись осуди,
Тихенько вилізе на груди,
Воркоче
І вусами лоскоче.
Хазяйка тішиться, регоче,
Ласкає …

Лисиця посадила чагарник.
Мовляв, дивіться всі: Лисиця — трудівник.
А може, думка та була: в годину скрути
Прекрасним порятунком може бути
(Чи не беруть Лисиці приклад з нас,
Як нори …

Весела Мишка над ставком жила,
А легковажною була:
Не радилося серце з головою,—
Із Жабою здружилась ставковою.
Здружилася, злюбила так її,
Що кинула і береги свої,
Закривши очі, в грудях …

Віслюк і Лев у спілці у великій:
Худий Віслюк шаленим криком
З ущелин кіз вигонить диких;
Лев на дорозі переймає,
Що вловить — поїдає.
Награвся Лев, наївся, більш не хоче.…