Астроном

Іван Сова
У нас — учена голова:
Вивчає небо неозоре.
Книжок навколо — гори!
Обклався картами небесних тіл,
З родиною ні слова не говорить,
Лише сопе, як віл.
Працює Астроном, недосипає ночі
І вдень на небо жмурить очі.
Що й говорить — учена голова!
Але дурне й з розумними бува:
Якось Сова зір в небо утовкмачив
І перед носом рову не побачив,
Упав —
Пропав.

Скажу Сові по-доброму, без злості:
Шукатимеш зірок у високості
В одвічній млі —
Пильнуй! Бо рів під носом на землі!