Правдива мста

Широкі Заєць робить скоки,
Коли над вухами біда:
Орел на нього насіда,
Хапає лапами за боки.
Пищить, нещасний, утіка.
Враз налітає на Жука:
— Ой братику-рогачику крилатий!
Невже допустиш другу погибати? —
Жук розумів чужу біду
І обіцяв підмогу:
— Не бійся! Відведу
Хижацьку ногу! —
Та ось Орел над ними прошумів.
— Оце твій друг? – всміхнувся ласо.—
Попробуєм, яке у нього м’ясо! —
Друг Зайця врятувати не зумів,
Та дружба у Жука свята.
І закипіла в серці места:
— Хто слів не знає «дружба» і «люблю»,
Не знатиме собі пощади і жалю! —
Відтоді, де Орел гніздо не в’є,—
Жук знайде ворога і яйця геть поб’є.
Нахабу хижака
Усюди дістає
Караюча рука.

Маленький Жук, а як за правду стане —
Жорстокого Орла на висоті дістане!