Вовки і Собаки

Вовки страшні, голодні, як примари,
Добрались до овечої кошари.
Мов переможець, гонить їх зима,
Голодний шлунок їх на ноги підніма.
— Не гавкайте і не кусайте! —
Собакам мовили.— Лежіть в норі.
Повірте нам і руку дружби дайте:
Дозвольте нам зайти хоч за поріг!
Не цінять ваших ні старань, ні праці.
Пустіть! Ну, візьмемо по ягнятці,
І буде всім з печінкою пиріг… –
Здалися сторожі, пустили за поріг.
Вовки взялись до діла:
Собак поїли,
А потім з вівцями робили, що хотіли.

Щоб зняти перепони на путі,
Гра ворог на душі й на животі.