Невпопад

Тікавши з дому навмання,
Стрів Пес знайомого Коня.
— Куди так, Песику? Змокріла шкура,
Донизу хвіст і голова понура?
— Ой, не кажи! Геть вигнали з двора:
Вночі Господар напідпитку
З колгоспу ніс мішок добра,
А я зі сну не розібрав:
Замість лизнути в литку,
Погавкав і піймав за свитку.
Ізбіглись люди, почали шерстить…
Мені Господар зроду не простить!

Рік написання: 1959