Незручний жених

Не сподіваючись ні капості, ні зла,
Блукаючи, Гадюка заповзла
Не хотячи до Їжака, до хати
(Не думала, з ким буде діло мати).
Господар каже: — От так да!
Сама прийшла до мене молода.
Тепер у нас дозвілля,
Гулятимем весілля! —
І кинувся за шию гостю взяти.
Гадюка блискавкою з хати:
— Ой-ой! Почне ще цілувати! —
І побрикала, мов коза.
Хвалилась між камінням
Своїм дівочим вмінням
Давати хлопцям гарбуза.
Сміявся Їжак із похваляшки:
— Їжак у нас хлопець хоч куди!
Були б тобі цілунки й грашки,
А ти злякалася біди? —
Гадюка: — Правду говорити,
Хороший хлопець, та… небритий.