Зарозумілий Сич

Зібралися гуртом зустріти Сонце зрання.
— Летім! — плечем тиснулись до плеча. —
А ти чого сховавсь? — питаються Сича. —
Сутулишся і очі геть одвів,
А в них горить зневага дика?

— Летіть вже ви! — Сич хрипко відповів. —
А я… Щоб Сич якесь там Сонце стрів?
Для Сонця буде честь велика!

Розмова в нас зайшла про велич і таланти,
Що їх великий труд не ліг у їх гробу, —
Про Паганіні, Рафаеля, Данте, —
Нам заперечив Сич і чвиркнув крізь губу.

Рік написання: 1962