Лисиця-іменинниця

Лисиця-іменинниця говорить: — Тату!
До світу-дня прийдуть мене вітати;
То в кожного щось буде у руках.
Одним дала квартири в будяках,
Тих влаштувала на посаді ситій,
Тим акт ревізії сховала під сукно,
Сусідці милій, за гріхи побитій,
В торговий світ нараяла вікно;
Дружка, що був прокравсь в казенній хаті,
Улаштувала в м’ясокомбінаті,
Де скрізь діла масні-смачні
(І певна: щось перепаде мені);
А одного, що гнить йому в тюрязі,
Сховала за доганою в наказі…

Отож готуй, татусю, скрині,
Бо подарунків нанести повинні!..—
Та хто свою недоленьку вгада?
Вночі нагналася біда:
Мисливці по слідах
Лисицю-іменинницю в норі застали
І на снігу безжально розплатали.

У нас так правила Лисиця знаменита:
День іменин на рік дванадцять раз.
Підлеглі мусили на чарочку ходити,
Дарунки в скрині сипати в запас.

Рік написання: 1962