Ведмідь

Ведмідь знайшов картину:
Змальовано ялину,
І на гіллі,
Залитім світлом,
В горішки граються, мов діти,
Дві білочки малі.
У матері на серці радість грає;
На милих діток гордо позирає —
Найвища втіха на землі…
Лісів тайгових житель,
Ведмідь — вимогливий цінитель,
І голову схилив,
Й очі мружить:
— Не те… Не так… Не дуже…
І хто таке схвалив?
Така робота не прославить!
Тут треба дещицю підправить.—
Хапає пензель. За хвилину
Звірків нема. Сів вулик на ялину;
Погасли радісні сонця,
Померкли задуми митця.
Ведмедю праця та здалась похвальна:—
Поправочка моя прегеніальна!

Чекає горе декого з митців!
Ведмедя я у Лева бачив:
«Переговори вів,
Щоб Лев його редактором призначив!

1955