Вірші про дітей — сторінка 10

Мале щеня хвостом махає —
воно зі мною розмовляє.
І я — даю вам слово!—
збагнув хвостату мову:

щеня мене просило,
щоб ми з ним подружили.
І хоч не маю …

Мені після школи гукає Микола:
— Серього!
Гайда поганять у футбола!
— Та ні! — відмовляюсь
уперше в житті.
— Я мушу додому
негайно іти.

Мене зупиняє на вулиці Слава:…

Я йду собі дорогою,
дорогою широкою,
аж тут назустріч — кіт.
— Куди ти йдеш дорогою,
дорогою широкою?—
мене питає кіт
і жде від мене слова,
а я й кажу …

Я хотів би страшенно,
як хочете знати,
все у світі по-своєму
знову назвати!

Я назвав би волошку тоді
голубинка,
щоб дорослі ще більше
її полюбили.

А хлоп’ят і дівчат
я …

Ця квітка,
така дивовижна й духмяна,
розкрила сьогодні
пелюсточки зрану.

Летіли до неї
метелики й бджоли,
захоплено люди
стояли навколо.

А кіт мій, Васько,
розбишака товстий,
надибав її —
і …

1
Будь ласка,
заходьте!
Скоріше заходьте!
Усе,
що згубили,—
шукайте й знаходьте!
Я все покажу вам,
що є на полицях.
Ви тільки, будь ласка,
уважно дивіться.
Можливо,
на котрійсь
із …

Вчора Вітя
так промовив:
— З мене — досить,
от вам слово:
я почну життя нове!..

Аркуш взяв
та олівець,
сів і пише по порядку:

«В сім встаю,
роблю зарядку.…

Вітько-третьокласник
крокує додому
героєм таким,
що й не снилось нікому.
Аж раптом
Вітькові назустріч —
першак.
Всміхнувся Вітько
і промовив:
— Так-так! —
І, випнувши груди,
підходить до нього:
— …

Все на світі
може Вітя!..
Може
меншого побити,
на уроках
спати може
та дражнити
перехожих.
Може
бахнути з рогатки,
посадити в зошит
ляпку,
у вікно
пульнути сніжку
і нову порвати…

Ну і мама!
Ну і тато!
Наче справжні
дошкільнята!

Нічогісінько
не знають —
смішно
і сказать комусь! —
бо щодня
мене питають
лиш одне:
«чому» й «чому»…

— Ти чому…

Абетку ти береш до рук.
Абетка — ключ до всіх наук,
До всіх історій чарівних,
І таємничих, і смішних.
Рушаймо! Ось вона, твоя
Стежиночка від “А” до “Я”:

А
Артист …

Хто це йде, куди захоче,

Не рипить і не тупоче?

Хто це ходить не голодним —

Тільки теплим чи холодним?

Це ж на кого ждуть кущі,

Квіти, ягоди, хвощі

Навіть …

Все, що звечора наснилося,

Як воно в мені вмістилося?

Олімпійський стадіон,

І верблюд, і білий слон,

Корабель космічний,

Пломбір полуничний,

На ставку тонкий льодок,

Навіть школа й дитсадок?

Як воно …

Достеменно нам відомі

Шкідники у нашім домі.

Ясна річ. Це – гризуни.

Мухи, міль і таргани.

А над ними головний –

Таємничий Домовий.

Безумовно, це вони.

Навіть влітку й восени,…

Ми сьогодні – снігопади

У снігу – дахи і сходи.

Небо – дзвінкомолоде.

Ми сьогодні – снігоходи:

Ті, хто вулицями йде.

Славно Києвом гуляти –

Навпрошки і по стежках.

Ми …

Сірий вовчик, лев і птах,

Поні волохаті –

Всі з хвостами, при хвостах,

Всі такі хвостаті.

І собаки, і коти,

І слони, і миші:

Де не глянь, хвости, хвости –…

Броня зиму малювала:

Теплу кофту надівала,

Чобіточки і пальто,

Шапку, шарфик ще й спідницю –

Певно, щоб не застудиться.

Ось прийшла з роботи мама:

– Це комедія чи драма?

Що …

Своя мета життя – в кота.

Мабуть, не та мета – в кита.

Та й в них, напевне, не така,

Як у гиндика чи бика.

А у бика, вважаю я,…

Ми хворієм, як належить:

В горлі – біль, у носі – нежить,

В грудях – бухкання і хрип.

Ми хворіємо на грип.

Кашель, піт, важкі повіки.

Все набридло: мед і …

Задоволені в´юни –

По ставках живуть вони.

Задоволені й слони –

По лісах живуть вони.

Водоплавному в´юнові

Нащо заздрити слонові,

Суходольному ж слону

Нащо заздрити в´юну?

В кожного життя своє.…

Обіцяю: неодмінно

Буду вчитись на «відмінно»

І поводитися кльово,

І завжди тримати слово.

Обіцяю: буду в русі,

Помагатиму бабусі,

Не палитиму ніколи,

А тим паче біля школи.

Вивчу мови і …

Щира, кльова, щедрослова,

хай живе дитяча мова!

А дорослу, перерослу,

не люблю я, бо вона –

перелякана й нудна.

Та – дитяча, неледача,

хоч, буває, і заплаче,

але завжди – …

Я наївся досхочу –

Тільки дихаю й мовчу,

Бо уже мені до рота

Не пролізе навіть шпрота,

Навіть макова зернинка

Чи зернинки половинка.

І не встати, і не сісти,

Тож …

Мовив дід:

— Онучко мила,

Ти двох окунів зловила,

Потім ще три. Скільки стало?

— Довго дівчинка мовчала.

—Що, не вмієш полічити?

Я не вмію риб ловити.…