Броня зиму малювала

Броня зиму малювала:

Теплу кофту надівала,

Чобіточки і пальто,

Шапку, шарфик ще й спідницю –

Певно, щоб не застудиться.

Ось прийшла з роботи мама:

– Це комедія чи драма?

Що це на тобі надіто?

Схаменись! Надворі – літо…

Годі, Броню, мудрувати,

Годі, доню, жартувати

І дурниці малювати,

Дай-но, гляну сама.

… А на аркуші – зима.

Іній. Сніг. Замерзлі ріки.

І мороз, мабуть, великий,

Бо з малюнка до кімнати

Стало вітром завівати,

І, здалось, ось-ось до ніг

Тихо ляже справжній сніг…

Мама кліпнула очима,

Пересмикнула плечима

І тихенько вийшла з хати

Щоб дочці не заважати,

Тільки й мовила: «Дивись,

Ти того, не застудись…»