Осел на керівництві
Осел призначення дістав
На вищу керівну посаду.
Усі сміялись до упаду,
А слухались, бо владу мав…
Недовго щастячко цвіло, —
Аплодувало все село:
Осел почав геть вибиратись!
Ах, жаль: мене …
Осел призначення дістав
На вищу керівну посаду.
Усі сміялись до упаду,
А слухались, бо владу мав…
Недовго щастячко цвіло, —
Аплодувало все село:
Осел почав геть вибиратись!
Ах, жаль: мене …
Ховрах на розвідку синочка слав:
— Піди, малий, за річку подивиться —
Готова до коси пшениця?
Нам треба не ловити гав,
Бо взимку будуть на полиці зуби.
Мерщій, мерщій, синочку …
Улітку
Угледів Віл Куріпку:
— Годинонька лиха!
Оце та знаменита цяця?
Такі мисливцям сняться?
Ха-ха!
Та я лиш схочу —
Її мов жабу розтолочу!
І розтолочить, єй-же-богу,
Погляньте на волову …
— Невтішна спадщина, мов хмара, висне,
В болоті власності натура кисне;
Нам погляди старі отруюють буття.
Я — за нове і за стремління чисті,
За творчий рух, за помисли вогнисті,…
Після невдалих мандрів по селі
Лисиця Ящірку зустріла в лузі.
Вони були сердечні давні друзі.
Розклала Лиска скарги та жалі:
— Ось, бач, вернулась без хвоста!
— Ти не журись! …
Грицько Чухрайко на затишній дачі
Газету свіжу повагом читав.
І враз: — Ой, що я бачу!? —
Від радості задріботав. —
Агов! А йди-но глянь, стара!
Помилочка! Таж не туди …
Сич з Горобцем якось-то на дозвіллі
Розмову завели, немов при важнім ділі:
Чому усі живуть своїм зразком —
Ті вилітають вдень, ті — пізнім вечорком?
Сказав Горобчик з похвальбою:
— …
У двох Мишей скучна пора.
Як нічого робить, — працюють язиками.
Взяли на зуб знайомого Щура:
— У склепі діло мав з книжками —
Видзвонював голодними кишками,
Стирчав лиш хвіст …
Забравшись в кухню заднім ходом,
Шептала Качка новину
Одну:
— Індичко! Вчора Соловей перед народом
Когось чорнив: «Із нас верховода єсть,
Якому ніпочому совість-честь,
Який лиш зна кормушки та коритця,…
Ведмідь знайшов картину:
Змальовано ялину,
І на гіллі,
Залитім світлом,
В горішки граються, мов діти,
Дві білочки малі.
У матері на серці радість грає;
На милих діток гордо позирає —…
На тракторі, що дужчого немає,
Юхим одвічну цілину ламає.
Грак черв’яка шукав на зораній землі,
Глузливо докоряв з ріллі:
— Ореш до сьомого, як кажуть, поту,
А про хвалу і …