Солом’яний бичок

СОЛОМ’ЯНИЙ БИЧОК

У хатині біля лісу

На краю села

Жили бабця та дідусь

Внучка в них була.

Звали внученьку Оленка

Добра, гарна, веселенька,

Працьовита і завзята,

Допоможе бабці в хаті,

З дідом порається залюбки,

Вміє вишить рушники.

Були подружки в Оленки,

У садок ходили

Пісеньки вони співали

Хоровод водили.

(Пісня-хоровод)

«Ой у гаю, у гайочку

Пташечка літає

Щебетанням – піснею

Весну закликає!

Прийди, прийди, Весно-красна

У гайок, в долину,

Заквітуй, заграй барвами,

Звесели вкраїну!»

Тихий вечір наступає,

Бабця в хату вже гукає:

– «Оленко, внученько,

Іди до хати

Я вечерю приготувала,

Час за стіл сідати.»

А подружки їй у слід :

– «Бабцю, не могли б Ви з нами

Оленку у лісок пустити?

Будемо ми корів пасти,

Та хоровод водити.»

Бабця в відповідь:

– «Немає діточки в нас,

Ні бичка ні корови,

Ідіть без Оленки у лісок

Та будьте здорові».

Посідали вечеряти, а Оленка наче,

Сидить сумна, не весела,

Тільки, що не плаче.

Подивився Дідусь на Оленку:

– «Чому зажурилася?

Чому в тебе голівонька

до долу схилилася?»

(Оленка)

– «Завтра дівчата корів пасти ідуть,

І мене, дідусю, з собою зовуть.»

Бабця тут як із кілочка: – «Немає  і мови,

Чого іти тобі туди без корови?!»

Дід у відповідь: – «Оленочко, іди журися

Лягай краще в ліжечко, сни подивися.

Що ж мені зробити,

щоб внученьку звеселити?

Я у поле піду, бичка з соломи сплету.»

Дід бичка майстрував, цілу нічку не спав.

Коли сонечко зійшло, повернувся у село.

(Дідусь)

– «Та-а-ак, вийшов славний бичок,

Засмолю йому бочок.

А ти, Півнику іди

та Оленку розбуди.»

(Півник)

– «Рано – вранці на зорі я пісні співаю

І великих і малих з ліжка підіймаю.

А сьогодні на зорі я збудив Оленку,

Будемо пасти ми бичка у садку раненько.

Ку-ку-рі-ку, Оленочка, не барися.

У дворі хто у нас подивися!»

(Дідусь)

– «Змайстрував тобі, Оленко,

Солом’яного бичка!

Бичка – третячка, засмоленого бочка!»

(Бичок)

– «Мене дід зробив з соломи,

Засмолив мені бочок,

захотілось мені їсти,

Ну ведіть мене в садок.

Му-у-у – му-у-у, ну ведіть мене в садок.»

Подивилася бабуся, звела свої брови

І Оленочці у раз дає настанови:

– «Іди, внучко, Бичка пасти,

Та дивись не задрімай.

Ось тобі нитки і голка,

Рушничок свій вишивай.»

(Півник)

– «Зачекай мене, Оленко,

Я з тобою в сад піду,

Буду пісеньки співати,

Та тебе розвеселяти.»

Взяла Оленка прутик,

Бичка підганяє,

Ну а Півник – мотузок,

Повели Бичка в садок.

(Півник)

– «Ми з Оленкою йдемо у садок, у садок,

Буде там травичку їсти наш Бичок, наш Бичок.

Буду я пісні співати, і Оленці, і Бичку,

Буде весело, не сумно у садку, ку-ку-рі-ку!»

(Оленка)

– «Сяду під цим кущиком

Рушник вишивати.

А ти, Півнику, біля мене сідай

За Бичком поглядай.»

Сіла Оленка на пеньок

Вишиває рушничок,

Пісеньку співає,

За Бичком поглядає.

Співала, вишивала,

Втомилася, та й задрімала.

Ну а з лісу, де струмок,

Хтось іде до нас в садок.

(Ведмідь)

– «Я на пасіку ходив,

охо-хо-хо-хо-хо,

Цілий день там загубив,

охо-хо-хо-хо-хо.

Бджоли ті кусючі мухи

Не дали мені медку,

Покусали лапи й вуха

Заховаюсь у садку!»

(Півник)

– «Ой!  Ведмідь іде страшний

Діда час гукнути

Бо як прийде той Ведмідь,

Біди не минути!»

(Бичок)

– «Му-у-у, му-у-у.»

(Ведмідь)

– «Ти хто будеш?»

(Бичок)

– «Я Бичок – третячок

Ще й засмолений бочок.»

(Ведмідь)

– «Дай, Бичку, мені смоли

Бджоли покусали,

Меду й жменьки не дали,

Щоб їх розірвало!»

(Бичок)

– «Ну бери , та тільки трішки

Бо тобі наставлю ріжки.»

Вчепився Ведмідь до Бичка

До смоленого бочка

А із лісу Вовк іде

Сумну пісеньку веде.

(Вовк)

– «З баранами і козлами

Діла більш не буду мати.

Не дали вівцю піймати

Я не хочу їх і знати

У-у, ледве ноги я тягну.»

(Бичок)

– «Му-у-у, му-у-у.»

(Вовк)

– « Ну Ведмідь, тебе я знаю,

А це що? Ти хто такий?»

(Бичок)

– «Я Бичок – третячок

Ще й засмолений бочок.»

(Вовк)

– «Дай, Бичку, смоли мені

Барани рогами, били, били,

А в кінці затовкли ногами.»

(Бичок)

– «То бери, лиш не багато,

Бо і сам не буду мати.»

Й Вовк вчепився до Бичка,

До смоленного бочка.

Тут і Лиска йде в садок

Де пасеться наш Бичок.

(Лисичка)

– «Півні мене трикляті заклювали

І не пустили Лиску у курник,

Мені нове намисто розірвали,

Його зібрала я у свій рушник.

Вони мені і шубку зіпсували

І повно в мене пір’я в голові!

Ну ось нічого, я ще підлатаюсь

І всіх зварю в гарячому котлі.»

(Бичок)

– «Му-у-у, му-у-у.»

(Лисичка)

– «Здраствуй куме і Ведмідь!»

(Вовк)

– «Добрий день, кумасю!»

(Лисичка)

– «Хм. А хто це там стоїть?

Не обід це наший?»

(Бичок)

– «Я Бичок-третячок

Ще й засмолений бочок.

Я смоли хотів їм дати

А вони не можуть взяти.»

(Лисичка)

– «О-о-о! То ж дай мені хоч трішки –

Півні заклювали,

До курей я добиралась,

А вони напали.»

Так і Лиска до Бичка з опалу вчепилась,

І не зчулася сама, як і приліпилась.

А із лісу навпростець

Скаче Заєць-молодець.

(Зайчик)

– «А я Зайчик прудконогий

Скачу швидко край дороги

Один, два, три, чотири, п’ять –

Ну, спробуйте спіймать!

Скачу полем, долиною,

Понад синьою рікою,

Один, два, три, чотири, п’ять

Мене вам не догнать!»

(Бичок)

– «Му-у-у, му-у-у.»

(Лисичка)

–  «Зайчику! Зайчику! Іди сюди,

Чи не треба тобі смоли?»

(Зайчик)

– «Та вона мені й не треба,

Та коли дають, мабуть краще її взяти,

А то ще й наб’ють.»

Причепився до смоли

Й Зайчик прудконогий,

Стоїть, виривається,

Плаче край дороги.

(Бичок)

– «Причепилися до мене,

Що мені тепер робити?

Гей! Оленочко, прокинься,

Бо почнуть ще й бити!»

(Оленка)

– «Ой лишенько, що за шум?

Що тут таке стало?

Та до нашого Бичка

Звірина пристала!

Я боюся й підійти

Діда треба звати,

Бо оцюю звірину

Самій не здолати.

Скоріше, Дідусенько, на поміч ідіть,

Та нашого Бичка від звірів спасіть!»

(Дідусь)

– «Ох, біжу, біжу, Оленко!

Та що тут зчинилось?

Ти ж сиділа не далеко,

Куди ж ти дивилась?»

(Оленка)

– «Ви, Дідусю, не кричіть,

Бичка виручайте,

Та у цих страшних звірів

З лап виривайте!»

(Дідусь)

– «Не такі вони й страшні,

Тільки для потіхи,

Зараз я їм, внучко, дам,

На мед й на горіхи.»

Та хотів Дідусь тих звірів

Трішки налякати.

А ті звірі почали,

Дідуся благати.

(Лисичка)

–  «Ой! Пустіть мене, Дідусю,

Дуже Вас благаю,

А за те що відпустите,

Гарно заспіваю.»

(Зайчик)

– «Ну а я, Дідусю, вмію

На сопілці грати, танцювати гопака,

Ще й гарно співати.»

(Вовк)

– «І мене, Дідусю, теж,

Відпустіть, благаю!

А за те що відпустите,

На скрипці заграю.»

(Дідусь)

– «А з тобою, Ведмедику,

Що мені робити?»

(Ведмідь)

– «В мене слуху хоч не має,

В бубон вмію бити.»

(Дідусь)

– «Ну гаразд, тоді приходьте

До моєї хати.

Беріть скрипку та сопілку,

Будете нам грати.»

Звірі тільки-но пішли

Скрипку й бубон брати.

Тут і Бабця підійшла,

Стала їх питати.

(Бабуся)

– «Що тут скоїлось, Оленко,

Що тут приключилось?

У садку ти заблудилась,

Чи лихо зчинилось?»

(Оленка)

– «Обліпили звірі нашого Бичка,

Як на злую долю.

А Дідусь їх відчепив,

Та пустив на волю.»

(Бабуся)

– «От вже горечко мені,

Не дійшло старому,

Що тих звірів та було

Привести додому.

Була б з лиски мені шапка,

З зайця рукавички,

А в ведмедевій та вовчій

Шубах можна грітись.»

(Півник)

– «Дід не просто так пустив,

Користь будем мати,

Бо ті звірі обіцяли

Нам гарно заграти.»

(Бабуся)

– «Найшов кому вірить,

Вовку та Ведмедю,

Про Лисицю я й мовчу –

Знають всі цю леді.»

(Дідусь)

– «Тихо, Бабцю!

Чуєш хтось на скрипочці грає –

Це ж мабуть отой Вовчисько нас звеселяє.»

Чути скрипку і сопілку, бубон виграває,

А лисички дзвінкий голос усюди лунає!

Гарно музика заграла, посходились люди!

Прийшла! Прийшла! Весна-Красна –

Щастя й радість всюди!

Люда.К