Снігомет

Віталік сьогодні був сумний. Його улюблений снігомет зламався саме тоді, коли снігу намело… А ж потрібно було воювати з хлопцями із сусіднього дому.

Знаєте, який у нього був снігомет! У вас такого точно не було! Бо створили його Віталік із друзями ще у другому класі. А скільки снігових боїв він пройшов — і не перелічити.

Спочатку це була звичайнісінька дерев’яна гойдалка для малюків — дошка з сидіннями, яка трималася на залізному валику. Віталік навіть сам на ній гойдався, коли був маленький.

Потім одне сидіння зламалося, і гойдатися стало неможливо. Гойдалка простояла в сараї аж до зими.

Взимку дід хотів пустити її на дрова, але Віталік не дав — разом із друзями витягнув гойдалку з сараю.

І тоді комусь із хлопців прийшла ідея зробити з гойдалки снігомет. З одного боку гойдалки-снігомету прибрали сидіння, з другого — прилаштували кошик, примотавши його мотузкою до дошки. Насипали туди снігу. Хлопці так змерзли, що ніс і щоки почервоніли, а руки пекли вогнем.

Але це не зупинило затятих друзів. Щоб перевірити, як працює снігомет, Віталік наступив на один край дошки й підстрибнув. Другий край разом із кошиком, наповненим снігом, злетів угору — і сніг полетів уперед, припорошивши Віталіка та його друзів.

— Ура, вийшло! — хором вигукнули діти.

І по черзі почали випробовувати снігомет: один із хлопців насипав сніг, другий — стрибав.

Вони сміялися, знову насипали сніг у кошик, знову ставали на дошку. Ноги ковзали, руки дерев’яніли від холоду, але зупинятися ніхто не збирався. Щоки палали, ніс щипало, а в голові було лише одне: ще раз!

Снігомет працював добре, і хлопці в захопленні не помітили, як настав вечір.

А потім вони перемогли у снігових битвах — спочатку раз, потім другий, третій…

Ось так і був створений їхній непереможний снігомет.

А тепер він зламався. Віталік став на край, підстрибнув і почув тріск. Край дошки тріснув, і Валера ледь встиг відскочити вбік. Кошик зі снігом із гуркотом упав на землю.

— Це кінець… — засмутилися хлопчики.

А дід, ніби чекав цієї миті, вже тримав у руках стару залізну пилку й посміхався:

— Ну що, хлопці, що ще можемо придумати з цієї гойдалки-снігомету?

— Хтозна, діду, — сказав Віталік, підморгуючи хлопцям.