Тиша і миша

— Чом, матінко, сумна? — питає Мишеня.
— Та як не сумувати? —
Відповідає мати.—
Давно не знаю радісного дня.
Страшна в квартирі тиша,
А тиші, знай, боїться Миша.

Коли Господар задріма
І захропе на всю кімнату,—
Тоді йди сміло полювати,
При сонному страху нема.
Коли наш ворог Кіт мурлика —
Загроза невелика,
Але як над норою тихо —
Сподійсь на лихо:
Хтось там, дитино дорога,
З кописткою чига.

На пильність Миша натякає,
Бо наша пильність їх лякає.
Кого нечиста совість б’є,
Тим тиша спати не дає.

Рік написання: 1964