Мисливець і Вершник

Мисливець зайця ніс із полювання,
Назустріч — Вершник. Їде на базар:
— Продай зайцюгу! Пощастило зрання?
— Купи. Продам. Також товар. —
Мисливець тут, щоб більше взяти,
Завзявся зайця вихваляти: —
Не заєць — тигр. За тиждень не з’їси,
А поїси — іще попросиш.
А шкура? Оксамит! За вік не зносиш!
А бігав як! Конем з ним не збіжиш,
Клянусь, конем не доженеш ніколи! —
А Вершник — тю! Тікати з зайцем в поле,
Немов на крилах полетів,
Поглузувать з хвалька хотів.
Мисливець — доганять, та заміри смішні:
Догнать того, хто верхи на коні?
Мисливець крикнув навздогінці: —
Бери, бери! На подарунок жінці!
— Що? Жінці? Клятій тій тварині?
Та з жінкою ми зрання нині
Водились за чуби!
Візьми добро назад! Що хочеш, те й роби.

Так часто вдень те виріша питання,
Що хтось
Когось
Водив за чуба зрання.