На обіді у Кота

— Збирайтеся, Мишва, хто любить смачно їсти! —
Гукнув веселий Щур, забігши до сусід. —
Не маю часу вам докладно розповісти,
А коротко це так: наш Кіт дає обід,
А по обіді, гм… читатиме нам драму
(Бо ж він — відомий драматург).

Та наше діло там, — в кулак сміється Щур, —
Веселе — смійсь, Кіт плаче — миймося сльозами.
— Гаразд! І вип’ємо, і наїмось,
А головне — насміємось!

Наїлись, напились,
До п’єси узялись.
У деяких місцях своєї драми
Кіт сльози розливав річками;
Здебільшого від сміху не читав,
А заїкавсь та реготав.

— Чи подуріли ви? — Щур бив Мишей хвостом. —
Ви що, жартуєте з Котом?
Вам сльози висохли? Покорчило роти?
Забули, що таке Коти?.. —

Як не крути, як не верти,
А довелось-таки: Мишва
Хихикнула разочків два.
Нещасні слухачі і доля їх сумна,
Як треба реготать, а п’єса не смішна.

Рік написання: 1958