Лисиця і Лісник

Лисиця від Мисливця утіка.
Нагналася на Лісника
І почала блатати
Урятувати.
— Урятувать? Чому б і ні?
Ховайся швидше в курені! —
Ледь встигла зачиниться,
Ні мертва, бідна, ні жива,
Аж тут Мисливець мчиться:
— Не бачив тут Лисиці?
Не бігла тут, бува?
— Ні-ні, хто знає де ганя. —
Лісник, лукавий, здвигує плечима,
А сам на мигах хитрими очима
Показує до куреня
І слова підлого не каже.
Мисливець мигів не завважив
І геть помчав, Лисицю здоганя.
Кума мерщій до лісу з куреня:
— Уста, спасибі, й слова не казали,
А очі.. очі щоб повилізали!

Так інший на словах
Добро творити прагне,
А душу з вас, бува,
Крізь ребра тягне.