Як ледачого продавали

Буває, що із давньої безодні
Припале порохом, та не старе
(Воно за печінки бере)
Послужить нам сьогодні.
Тому не гріх, дивившись в майбуття,
Звертатись до минулого життя.

Колись давно я на торговиці бував.
Сусід коня там продавав.
Брехав, хвалив і присягався,
Покіль якийсь нетяма не піймався.
— Тепер, мов після плуга, поїси? —
Те бачивши, з Сусіда я сміявся.
— Ледачого не похвали — не продаси!

В комірники Гаврила виставляли
І, мов коня в базарі, вихваляли.

Рік написання: 1957