Коник-стрибунeць і Свиня

Свиня, йдучи на Сарану клятущу,
Вхопила Коника, музику, співуна,
Що був їй на шляху в шкідницьку гущу.
Видима смерть страшна,
Почав проситися в Свині:
— Пробач мені,
Я — Коник. Бавлюся, літаю,
Посівів людських не з’їдаю,
Я сам є ворог Сарані.
Не заслужив на муку…
— Але ж ти йшов до них в науку?!
Хтозна-куди твій шлях веде?
А втім, попав мені під руку —
Мій суд вину тобі знайде!.. —
Свиня, жвакаючи, пішла. А Коник де?