Стрижена вівця

Стрижуть Вівцю безжальними руками,
Аж кров біжить з нещасної дзюрками.
— Хіба це стрижка, – каже їм Вівця, —
Як ножицями лізете під шкіру?
Ви знайте міру,
Не добувайтесь до м’ясця!
Берете вовну — я мовчу,
А крівцею стечу,
Тоді, невдалі мудреці,
Залишитесь без вовни й без вівці!