Кіт на груші

Кіт вік живе на штуках:
На грушу вибравсь, під вершок.
А друг його, кудлатий Полкан,
Під грушею сидить і стежить, де дружок.
— Ой любий мій! — гукає друг
До Пса. —
Іди поглянь на виднокруг:
Невидана краса! —

А Пес: — Якби була там ковбаса!..
— Глянь: за селом — лани широкополі,
Побігла лісосмуга в зелення,
Працюють люди на роздоллі,
Над ними жайворон співає в сяйві дня. —

Пес позіхнув: — Пісні
Не по мені!..
— А он в селі, в подвір’ї у Миколи,
Горить вогонь. Свиню хазяїн коле,
Від щедрої руки
Собакам кида кендюхи й кишки. —

— Де? — Пса ошпарило окропом.
Через горби помчав галопом.

Ні висота, ні далина не вабить Пса,
Відгомону в душі у нього не знаходять
Ні труд, ні співи, ні краса, —
Кишки і кендюхи з ума одразу зводять.

Рік написання: 1962